ІСТОРІЯ ФЛАУЖ

                 Легка атлетика в Ужгороді за часів Чехословацької республіки.

 

 

 У 1920-1938 роках легкою атлетикою в Закарпатті займалися тільки у трьох-чотирьох спортивних товариствах та в чеських сокольських організаціях. Кількість атлетів за згадуваний період не перевищувала 200 чоловік. Найбільша кількість атлетів, які показували непогані спортивні результати, якими вони привертали до себе увагу не тільки закарпатської, але і чехословацької спортивної громадськості, налічувалася в УАК (Ужгородський атлетичний клуб).

У 1920 році  УАК організував і провів в Ужгороді легкоатлетичні змагання.

Одними з найкращих у УАК були : Пал та Деже Ошдяни, Золтан Ролейзек, Міхаль Солічінськи, Янош Чічері, Ендре та Ласло Руяки, Еміл Саукулич, Йожеф Плацер, Деже Дьєрфі, Ференц Лечко, Кароль Молнар, Андраш Турі, які приймали участь у багатьох товаристських, майстрівських та міжнародних змаганнях та часто виборювали чемпіонські титули та призові місця.

Михаль Солічинські успішно виступав на дистанціях від 100 м аж до 5000 м. За 15 років активного спортивного життя він понад 60 разів брав участь у різноманітних змаганнях, на яких виборов 25 медалей різного ґатунку.

Золтан Ролейзек понад 40 разів захищав честь свого клубу (УАК) : 10 золотих медалей, 8 –срібних та бронзових. Він, як студент Празького університету, у 1922-1925 рр. неодноразово був чемпіоном та призером вищих учбових закладів із штовхання  кулі та метання диску. Крім того, він єдиний із Закарпатських легкоатлетів, який у 1924 році став чемпіоном ЧСР серед юніорів у вищезгаданих видах.

У першій половині 20-х років Василь Грабар та Микола Лацанич , навчаючись у Празі, показували  високі результати на змаганнях серед студентів празьких „високих ”шкіл та всієї Чехії, відповідно у штовханні кулі та метанні диску; з бігу на 800 м, 1 500 м, 3 000 м, 5 000 м.

Чехословацька влада не надто дбала про нормальні умови для розвитку легкої атлетики на Закарпатті. За період з 1919-1938 років не було прокладено жодної гаревої бігової доріжки, не створено легкоатлетичних секторів, не придбано атлетичний інвентар, форму. Не було підготовлено жодного тренера-спеціаліста, який би займався із атлетами-самоучками. Гейза Колочай розповідав, що сам учився стрибати у висоту з жердиною із книжок.

Легкоатлетичні змагання лише зрідка проходили в Ужгороді, Мукачеві та Берегові.

До 1936 року в Ужгороді не було жодного українського атлетичного клубу або секції.

Микола Лацанич та Василь Грабар почали займатись легкою атлетикою під час навчання у Празі.

У 1936 році з ініціативи Василя Федака в ужгородській чоловічій семінарії було створено спортивний учнівський гурток, який увійшов в історію ужгородського фізкультурного руху під назвою СК ЧУС Ужгород. Гурток мав різні спортивні секції, в тому числі й легкоатлетичну.

У 1936-1938 роках за активної допомоги ветеранів ужгородської легкої атлетики Миколи Лацанича , на той час особистого секретаря губернатора та Василя Грабаря – директора Підкарпатської електростанції було придбано належний спортінвентар, форму.

 6-8 травня 1938 року в Ужгороді гурток провів свій перший інституційний спортивний день, в якому взяло участь 350 учнів з 9-ти середніх шкіл краю. У програмі цього спортивного свята крім футболу, волейболу, гандболу, стрільби та настольного тенісу було включено і легку атлетику. Змагання проводилися на стадіонах УАК та СК „Русь”.

Легка атлетика була  наймасовішою. Із тогочасних газет дізнаємося, що з 9-ти шкіл Закарпаття та Пряшівської Русі 245 учнів приймало участь у змаганнях з легкої атлетики. Це у три рази більше, ніж до 1938 року було усіх зареєстрованих атлетів у спортивних клубах та товариствах.

Результати цих  змагань підтвердили, що при фаховій і ретельній підготовці „королева спорту” в Ужгороді має велике майбутнє.

Та у 1939 році Закарпаття було окуповане хортіївськими військами і таких солідних змагань більше не проводилося.

 

 

Використана інформація та фотографії з книги В.Федака „Закарпаття у спортивному вимірі”

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       ПОЧАТОК ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ В УЖГОРОДІ

      У 2008 році спортивна громадськість відзначила 120-ту річницю вітчизняної легкої атлетики. В її розвиток внесли свій скромний вклад і спортсмени м. Ужгород.
     Легка атлетика в м. Ужгород сягає корінням у 1856 рік, коли в Ужгородській гімназії викладачем Анталом Абтом був організований учнівський спортивний гурток, що нараховував 248 учнів. У ньому молодь діставала можливість займатися бігом, стрибками у висоту та довжину, киданням каменя (залізного ядра ще не було).
     Міська влада Ужгорода пішла назустріч молодим спортсменам і виділила неподалік нинішнього стадіону „Спартак” земельну ділянку, на якій силами учнів, учителів та громадськості було зроблено гімнастичне містечко, бігові доріжки, ями для стрибків у довжину та висоту з місця та з розбігу. Саме там готувалися кращі гімназійні спортсмени на свої перші всеугорські учнівські спортивні ігри 1891 року в столиці Угорщини – Будапешті, в яких приймало участь понад 5 000 спортсменів з усіх шкіл Угорщини.
     Ці ігри вписані в історію ужгородської легкої атлетики, оскільки учень 6-го класу Ужгородської гімназії Міхал Бендас виборов на них перше місце з бар’єрного бігу на 150 м, здобув звання чемпіона і був нагороджений срібною медаллю. На той час за перші місця спортсмени нагороджувалися срібними медалями, за другі – бронзовими, а за треті місця виписувалися похвальні грамоти. 

 

Мігаль Бендес учень 6 класу Ужгородської гімназії, чемпіон Угорщини  
Мігаль Бендес, учень 6 класу Ужгородської гімназії,
чемпіон Угорщини серед учнівської молоді з бігу на 150 м з
    бар'єрами .1891 р 

          У 1896 році на все угорських учнівських спортивних змаганнях учень 6-го класу гімназії Памфіл Яцкович виборов перше місце з бігу на 100 м , восьмикласник Янош Орос – 1-е місце із вправ на канаті. Цікавий факт. Що на цих іграх нагороди переможцям вручав сам австро-угорський король Франц Йосиф, який поздоровляв їх потиском руки.
         Перші публічні офіційні змагання з легкої атлетики у м. Ужгороді проходили між спортсменами гімназії та чоловічої вчительської семінарії 16 та 23 жовтня 1910 року на стадіоні ужгородського атлетичного клубу (УАК).
         У Перших змагання серед дорослих у Кішварді між командами міст Кі шварда, Ніредьгаза, Дебрецен, Мараморош-Сігет, Ужгород 20 серпня 1913 року ужгородці, виборовши більшість перших та призових місць, були лідерами і в командному заліку.
         Найкраще в Кішварді виступив викладач ужгородської гімназії Михайло Грігаші, який стрибнув у довжину на 605 см. ,пробіг 100 м за 12,5 сек. Відмінно виступив Лайош Керешкені, який здолав планку на висоті 163 см та зайняв третє місце зі стрибків у довжину.
  Бейла Томчиній метнув спис на 43 м 86 см , що було одним з кращих результатів в Угорщині.
  Янош Шпоганітш виборов перше місце у метанні диску, друге – зі штовхання ядра і метанні спису, третє – метання молота.
  Другі місця з бігу зайняли Ендре Станканинець ( 250 ярдів) та Йожеф Барна ( 1000 ярдів).
  Дальшому розвитку легкої атлетики, як і спорту взагалі. Дуже відчутно перешкодила перша світова війна.
      Відродження легкої атлетики у місті можна віднести до 1919 року, коли наш край було приєднано до новоствореної Чехословацької республіки. Як свідчить тодішня преса, легка атлетика, хоч і не була масовим видом спорту, але поряд з футболом та тенісом користувалася найбільшою популярністю.




 (на основі „Закарпаття у спортивному вимірі” В.В.Федак)





 

 
ГОЛОВНА НАША ІСТОРІЯ
'Flauz' интернет магазин спортивного питания